дзьобня
ДЗЬО́БНЯ, і, ж., діал. Гуцульська вовняна торба.
Він сховав пляшку у дзьобню (Черемш., Вибр., 1952, 63).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзьобня — Дзьо́бня: — гуцульська вовняна торба [22;IV] дзьобня (21, 458) – “гуцульська перетикана торба”; [ІЦ-2006] —Дзьобня – гуцульська перетикана торба (21, 458) [ІФ-1906] Словник з творів Івана Франка
- дзьобня — дзьо́бня іменник жіночого роду торба діал. Орфографічний словник української мови
- дзьобня — див. дзьобенка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзьобня — Дзьобня, -ні ж. = дзьоблинка. Шух. I. 124. Гол. Од. 68. Словник української мови Грінченка