1. Словник української мови в 11 томах

дзьобнути

ДЗЬО́БНУ́ТИ, дзьо́бне́ і рідко ДЗЮ́БНУ́ТИ, дзю́бне́, док. Однокр. до дзьо́ба́ти і дзю́ба́ти.

Звільнив обережно Василь синицю, Та вона встигла його дзьобнути за палець (Коп., Як вони.., 1961, 116);

Вражий півень, як живий — тільки не дзюбне! (Вовчок, VI, 1956, 293);

*Образно. Коли Василько з Грицем добігли до городів, біля них у землю дзьобнуло зразу дві кулі (Панч, Гарні хлопці, 1959, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзьобнути — дзьо́бну́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. дзьобнути — дзьобне і рідко дзюбнути, дзюбне, док. Однокр. до дзьобати і дзюбати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзьобнути — дзьобнути (дзю́бнути) випити алкоголю (м, ср, ст)|| = ґольнути Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. дзьобнути — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док. Словник синонімів української мови
  5. дзьобнути — Дзю́бну́ти і дзьо́бну́ти, -бну, -бнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)