1. Словник української мови в 11 томах

дзьобик

ДЗЬО́БИК, а, ч. Зменш. до дзьоб.

Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить (Укр.. присл.., 1955, 204);

Гуска-мати, вигинаючи шию, пила воду, а їй наслідували гусенята, задираючи в небо ніжно-рожеві дзьобики (Шиян, Баланда, 1957, 80);

Гукає [Терентій] до наймита, який уважно дзьобиком маслянки напуває пилом припалі машини (Стельмах, Хліб.., 1959, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзьобик — дзьо́бик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дзьобик — -а, ч. Зменш. до дзьоб. Великий тлумачний словник сучасної мови