дзьобатий
ДЗЬОБА́ТИЙ, рідко ДЗЮБА́ТИЙ а, е.
1. Який має великий дзьоб.
Лиш круки дзюбаті та сиві діди не радіють,.. гудять весну-скороспілку (Дн. Чайка, Тв., 1960, 189);
Ліда підняла орлові дзьобату голову (Руд., Вітер.., 1958, 6).
2. розм. Схожий на дзьоб; такий, як дзьоб.
Сувора, з дзьобатим носом, вона була схожа більше на півня, аніж на жінку (Гончар, Таврія.., 1957, 88);
— Ну, то чого ж ти мовчиш? — озвався другий, чорнявий [улан], з невеличкими вусиками під довгим дзьобатим носом (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзьобатий — дзьоба́тий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- дзьобатий — рідко дзюбатий -а, -е. 1》 Який має великий дзьоб. 2》 розм. Схожий на дзьоб; такий, як дзьоб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзьобатий — Дзюба́тий і дзьоба́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)