дзьобати
ДЗЬО́БА́ТИ, дзьо́ба́є і рідко ДЗЮ́БА́ТИ, дзю́ба́є, недок., перех. і без додатка.
1. Їсти дзьобом; клювати.
Почали вони [кури] збігатися. І так гарно поставали рядком, дзьобають (Мирний, І, 1954, 237);
Пташки.. дзьобали ягоди з повних кошиків, що стояли посеред столу (Довж., Зач. Десна, 1957, 261);
*Образно. Багатші дзьобали виноград ..і, об’ївши грону, або складали переїди до гурту на вікно, або кидали через голову (Свидн., Люборацькі, 1955, 150).
2. Щипати або кусати дзьобом.
Величавий птах — вільний орел — слухав, слухав та як почав.. хижаків дзьобом дзьобати: «Не глуміться, вороги! Не знущайтеся, злодюги!» Дзьобав, аж шерсть на всі боки летіла (Ковінька, Кутя.., 1960, 67);
*Образно. — Воно завжди так, коли горе в чоловіка, так його починають дзьобати всі, як той горох при дорозі, — засумував хлопець (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 46).
Значення в інших словниках
- дзьобати — дзьо́ба́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- дзьобати — дзьобає і рідко дзюбати, дзюбає, недок., перех. і без додатка. 1》 Їсти дзьобом; клювати. 2》 Щипати або кусати дзьобом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзьобати — дзьобати (дзю́бати) надокучати, постійно докоряючи; прискіпуватися (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- дзьобати — див. клювати Словник синонімів Вусика
- дзьобати — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док. Словник синонімів української мови
- дзьобати — Дзю́ба́ти і дзьо́ба́ти, -ба́ю, -ба́єш дзьо́ба́ти і дзю́ба́ти, -ба́ю, -ба́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)