дзьобатий
дзьоба́тий
рідко дзюбатий -а, -е.
1》 Який має великий дзьоб.
2》 розм. Схожий на дзьоб; такий, як дзьоб.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзьобатий — дзьоба́тий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- дзьобатий — Дзюба́тий і дзьоба́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дзьобатий — ДЗЬОБА́ТИЙ, рідко ДЗЮБА́ТИЙ а, е. 1. Який має великий дзьоб. Лиш круки дзюбаті та сиві діди не радіють,.. гудять весну-скороспілку (Дн. Чайка, Тв., 1960, 189); Ліда підняла орлові дзьобату голову (Руд., Вітер.., 1958, 6). 2. розм. Словник української мови в 11 томах