дзюрчання
ДЗЮРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзюрча́ти і звуки, утворювані цією дією.
Тиша царює, і знову дзюрчання Чутно в криниці та птиць щебетання (Щог., Поезії, 1958, 305);
Слова Крутояра потонули в шумі цеху, в дзюрчанні сталі (Собко, Біле полум’я, 1952, 235).
Словник української мови (СУМ-11)