1. Словник української мови в 11 томах

дзюрчання

ДЗЮРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзюрча́ти і звуки, утворювані цією дією.

Тиша царює, і знову дзюрчання Чутно в криниці та птиць щебетання (Щог., Поезії, 1958, 305);

Слова Крутояра потонули в шумі цеху, в дзюрчанні сталі (Собко, Біле полум’я, 1952, 235).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзюрчання — дзюрча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. дзюрчання — -я, с. Дія за знач. дзюрчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзюрчання — Дзюрча́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дзюрчання — Дзюрча́ння, -ня с. Журчаніе. Словник української мови Грінченка