1. Орфографічний словник української мови

дзюрчання

дзюрча́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзюрчання — -я, с. Дія за знач. дзюрчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дзюрчання — Дзюрча́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. дзюрчання — ДЗЮРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзюрча́ти і звуки, утворювані цією дією. Тиша царює, і знову дзюрчання Чутно в криниці та птиць щебетання (Щог., Поезії, 1958, 305); Слова Крутояра потонули в шумі цеху, в дзюрчанні сталі (Собко, Біле полум’я, 1952, 235). Словник української мови в 11 томах
  4. дзюрчання — Дзюрча́ння, -ня с. Журчаніе. Словник української мови Грінченка