1. Словник української мови в 11 томах

дзюрок

ДЗЮРО́К, рка́, ч., розм., рідко. Цівка.

Не краплі, а суцільні дзюрки води лилися й лилися на спраглу землю (Добр., Тече річка.., 1961, 94);

Бо треба дужим буть і мужнім, Не тихим дзюрком ручая, А крильним, прагнучим і пружним, Як бистровода течія (Бичко, Сійся.., 1959, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзюрок — дзюро́к іменник чоловічого роду цівка розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. дзюрок — -рка, ч., розм., рідко. Цівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзюрок — СТРУ́МІНЬ (вузький потік води або іншої рідини), СТРУМ, СТРУМО́К, ЦІ́ВКА, ДЗЮРО́К розм. Водограї.. спрямовували свої струмені то на одну, то на другу клумбу (Ю. Словник синонімів української мови