дзюрчати
ДЗЮРЧА́ТИ, чи́ть, недок.
1. Витіканням утворювати монотонні булькаючі звуки, шум.
Тихо води дзюрчать в долах, Ліс зелений шумить в горах (Граб., Вибр., 1949, 206);
Було чути, як дзюрчить Прут у «коліні», як.. скриплять сусідські хвіртки (Вільде, Сестри.., 1958, 232).
2. Текти, витікати струмком, потоком.
— Між коренем пробилася глибока криниця; Дзюрчить з неї, не знать куди, Холодна водиця (Щог., Поезії, 1958, 154);
Навкруги.. зелена трава, і з одного боку, з-під кам’яної стіни, дзюрчить ручай (Ю. Янов., IV, 1959, 46);
*Образно. Пшениця «Українка» як перестоїть — зерно дзюрчить за косаркою (Горд., І, 1959, 553);
// перен. Щебетливо гомоніти, співати.
Лагідно дзюрчить материн тихий голос (Хижняк, Килимок, 1961, 92);
Тихо-тихо було в степу: ні вітерця, ні подиху. Тільки сухо й жарко дзюрчали цвіркуни (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 135).
Значення в інших словниках
- дзюрчати — дзюрча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- дзюрчати — Дзюркотати, дзюркотіти, булькотати, булькотіти, шумотіти; П. текти, струмувати, струменіти; (- голос) щебетливо лунати, (- комах) ДЖЕРГОТАТИ. Словник синонімів Караванського
- дзюрчати — -чить, недок. 1》 Витіканням утворювати монотонне булькання, шум. 2》 Текти, витікати струмком, потоком. || перен. Щебетливо гомоніти, співати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзюрчати — див. лити Словник синонімів Вусика
- дзюрчати — ДЗЮРЧА́ТИ (про текучу воду — утворювати монотонні булькотливі звуки), ДЗЮРКОТА́ТИ (ДЗЮРКОТІ́ТИ), ЖУРЧА́ТИ, БУРЧА́ТИ розм., БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., РОПТА́ТИ діал., ЧУ́РКАТИ діал., ЧУРКОТІ́ТИ діал.; БРИНІ́ТИ, ЖЕБОНІ́ТИ розм. (високо, тоненько). Словник синонімів української мови
- дзюрчати — Дзюрча́ти, -чу́, -чи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дзюрчати — Дзюрчати, -чу, -чиш гл. Журчать. Дзюрчить біжить криниченька, наповня ставок. К. Досв. 157. Словник української мови Грінченка