дзюрок
ДЗЮРО́К, рка́, ч., розм., рідко. Цівка.
Не краплі, а суцільні дзюрки води лилися й лилися на спраглу землю (Добр., Тече річка.., 1961, 94);
Бо треба дужим буть і мужнім, Не тихим дзюрком ручая, А крильним, прагнучим і пружним, Як бистровода течія (Бичко, Сійся.., 1959, 148).
Словник української мови (СУМ-11)