дзявкотіння

ДЗЯВКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзявкоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Дзвоник [собака] з радісним дзявкотінням, біло-рудим клубочком перекочуючись у високій траві, одразу кинувся дівчині під ноги (Коз., Сальвія, 1959, 78).

Значення в інших словниках

1. дзявкотіння — дзявкоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. дзявкотіння — -я, с. Дія за знач. дзявкотіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзявкотіння — ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́ розм., БРЕХА́ННЯ розм., БРЕХНЯ́ розм., БРЕХ розм., ЗВЯ́ГА діал.; ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯ розм.  Словник синонімів української мови