дизентерик

ДИЗЕНТЕ́РИК, а, ч., розм. Хворий на дизентерію.

Згадав хлопця, дизентерика в Слов’янській лікарні, й розповів Софії про зустріч з ним (Ле, Історія радості, 1947, 141).

Значення в інших словниках

1. дизентерик — дизенте́рик іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дизентерик — -а, ч., розм. Хворий на дизентерію.  Великий тлумачний словник сучасної мови