дизентерик
ДИЗЕНТЕ́РИК, а, ч., розм. Хворий на дизентерію.
Згадав хлопця, дизентерика в Слов’янській лікарні, й розповів Софії про зустріч з ним (Ле, Історія радості, 1947, 141).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дизентерик — дизенте́рик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- дизентерик — -а, ч., розм. Хворий на дизентерію. Великий тлумачний словник сучасної мови