димати

ДИ́МАТИ, аю, аєш, недок., діал. Дути міхом; качати.

Не раз коваль велів мені або міхом димати, або молотом ударити (Фр., II, 1950, 344);

-Гей-гей, Андрусю! Ану димай, димай!.. Та поволі, поволі, поки розгориться! — кинувся заклопотано Яць, глянувши на згасаюче горно (Кол., Терен.., 1959, 13).

Значення в інших словниках

1. димати — Ди́мати: — піддувати вогонь ковальським міхом [2;XIII] ди́мати: дуть мѣхомъ [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. димати — ди́мати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. димати — -аю, -аєш, недок., діал. Дути міхом; качати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. димати — ди́мати 1. швидко йти (ст) 2. їхати (велосипедом)(ст) 3. шк. підказувати (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. димати — Димати, -маю, -єш гл. Дуть мѣхомъ. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! Н. Вол. у. За циганом, за його сином тра рано встати. мішком димати. Гол. II. 688.  Словник української мови Грінченка