димати —
Ди́мати: — піддувати вогонь ковальським міхом [2;XIII] ди́мати: дуть мѣхомъ [ІФ,1890]
Словник з творів Івана Франка
димати —
ди́мати дієслово недоконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
димати —
-аю, -аєш, недок., діал. Дути міхом; качати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
димати —
ДИ́МАТИ, аю, аєш, недок., діал. Дути міхом; качати. Не раз коваль велів мені або міхом димати, або молотом ударити (Фр., II, 1950, 344); -Гей-гей, Андрусю! Ану димай, димай!.. Та поволі, поволі, поки розгориться! — кинувся заклопотано Яць, глянувши на згасаюче горно (Кол., Терен.., 1959, 13).
Словник української мови в 11 томах
димати —
Димати, -маю, -єш гл. Дуть мѣхомъ. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! Н. Вол. у. За циганом, за його сином тра рано встати. мішком димати. Гол. II. 688.
Словник української мови Грінченка