димок

ДИМО́К, мку́, ч. Зменш.-пестл. до дим 1.

З димарів димок завився, Мир увесь заворушився (Щог., Поезії, 1958, 181);

Дим-димок од машин, мов дівочі літа… (Тич., І, 1957, 169).

Значення в інших словниках

1. димок — димо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. димок — -мку, ч. Зменш.-пестл. до дим 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови