динаміт
ДИНАМІ́Т, у, ч. Вибухова речовина сильної руйнівної і дробильної дії — суміш нітрогліцерину з розчиненою в ньому нітроцелюлозою.
Почувся страшенний лускіт кам’яної стіни, розірваної динамітом (Фр., VIII, 1952, 415);
Мірошниченко, не вагаючись, підпалив шнур біля самого динаміту. Міст полетів у повітря (Панч, В дорозі, 1959, 254);
*Образно. У кожному слові — отрута і вибухи, У літері кожній динаміту гора (Еллан, І, 1958, 249).
Словник української мови (СУМ-11)