диспепсія

ДИСПЕПСІ́Я, ї, ж. Розлад травлення в кишечнику, що супроводиться посиленими процесами бродіння і гниття.

Фізіологічної диспепсії новонароджених не треба лякатися (Хвор. дит. віку, 1955, 55);

Причиною токсичної диспепсії телят є А-гіповітаміноз (Соц. твар., 1, 1956, 52).

Значення в інших словниках

1. диспепсія — диспепсі́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. диспепсія — -ї, ж. Розлад травлення в кишечнику, що супроводиться посиленими процесами бродіння і гниття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. диспепсія — (мед.) нестравність  Словник чужослів Павло Штепа
4. диспепсія — диспепсі́я (від дис... і грец. πέψις – травлення) порушення перетравлювання їжі в кишечнику людини без виявлених органічних уражень його. Д. пов’язана з посиленням процесів бродіння й гниття в кишечнику.  Словник іншомовних слів Мельничука