диспепсія
ДИСПЕПСІ́Я, ї, ж. Розлад травлення в кишечнику, що супроводиться посиленими процесами бродіння і гниття.
Фізіологічної диспепсії новонароджених не треба лякатися (Хвор. дит. віку, 1955, 55);
Причиною токсичної диспепсії телят є А-гіповітаміноз (Соц. твар., 1, 1956, 52).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- диспепсія — диспепсі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- диспепсія — -ї, ж. Розлад травлення в кишечнику, що супроводиться посиленими процесами бродіння і гниття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- диспепсія — (мед.) нестравність Словник чужослів Павло Штепа
- диспепсія — диспепсі́я (від дис... і грец. πέψις – травлення) порушення перетравлювання їжі в кишечнику людини без виявлених органічних уражень його. Д. пов’язана з посиленням процесів бродіння й гниття в кишечнику. Словник іншомовних слів Мельничука