Словник української мови в 11 томах

диференціація

ДИФЕРЕНЦІА́ЦІЯ, ї, ж. Поділ, розчленування чого-небудь на окремі різнорідні елементи.

Разом із суспільним поділом праці і диференціацією суспільства на багатих і бідних, вільних і рабів виникає і нове історичне явище — класи (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 110);

Змінилися значення слів, поширилась їх семантика, слова набули нової диференціації значень (Нариси з діалектології.., 1955, 17).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. диференціація — диференціа́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. диференціація — [диефеиреин'ц'іац'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
  3. диференціація — -ї, ж. Поділ, розчленування чого-небудь на окремі різнорідні елементи. Диференціація освіти. Диференціація продукції — виділення продукції того чи іншого виробника із загальної маси конкуруючих товарів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. диференціація — (англ. difference) 1. спеціалізація по функціях у рамках організації, що утворює разом з її протилежністю — інтеграцією єдину структуру. Як правило, чим вище ступінь д., тим більша потреба в інтеграції. Чітка формальна...  Економічний словник
  5. диференціація — диференціа́ція (франц. differentiation, від лат. differentia – різниця, відмінність) поділ, розчленування цілого на якісно відмінні частини.  Словник іншомовних слів Мельничука