дияволка

ДИЯ́ВОЛКА, и, ДИЯВОЛИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до дия́вол.

Лукія не дияволиця, ..але нечистий, напевне, її каламутить (Донч., III, 1956, 134).

Значення в інших словниках

1. дияволка — дия́волка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дияволка — -и, дияволиця, -і. Жін. до диявол.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дияволка — ЧОРТИ́ЦЯ розм. (злий дух; метка, смілива, лукава жінка тощо), ЧОРТИ́ХА розм., БІСИ́ЦЯ розм., ДИЯВОЛКА розм., ДИЯВОЛИ́ЦЯ розм. Спом'янув тут бідний дідич Чорта та чортицю, Плюнув з лиха, сів на бричку: — Рушай за границю! (С.  Словник синонімів української мови