добич

ДО́БИЧ див. добича.

Значення в інших словниках

1. добич — до́бич іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. добич — див. добича.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. добич — ЗДО́БИЧ (те, що добуте, захоплене на полюванні, у бою, з надр землі і т. ін.), ДОБИ́ЧА розм., ПОЖИ́ВА рідше, РОЗДОБУ́ТОК розм., ДОБИ́ТОК заст., ДО́БИЧ рідко, РОЗДОБИ́ЧА рідко. З полювання з великою здобиччю повернувся батько (М.  Словник синонімів української мови
4. добич — До́бич і здо́бич, -чі, -чі, -ччю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)