доблесть
ДО́БЛЕСТЬ, і, ж., уроч. Відвага, мужність, геройство.
Рицарська відвага, хоробрість, військова доблесть відзначають Ігоря, ще більше — його брата «буй-тура» Всеволода — князя Курського (Іст. укр. літ., І, 1954, 47);
За доблесть і героїзм багатьом комсомольським організаціям були вручені Червоні прапори (Іст. УРСР, II, 1957, 221);
// Самовідданість у праці, в якій-небудь діяльності.
Гірник працює в глибині подоланих шарів, і слава йде по стороні про доблесть шахтарів (Уп., Вірші.., 1957, 75).
Словник української мови (СУМ-11)