доблесть

до́блесть

-і, ж., уроч.

Відвага, мужність, геройство.

|| Самовідданість у праці, в якій-небудь діяльності.

Значення в інших словниках

1. доблесть — до́блесть іменник жіночого роду уроч.  Орфографічний словник української мови
2. доблесть — ГЕРОЇ́ЗМ (найвище виявлення самовідданості, мужності), ГЕРО́ЙСТВО, ЗВИТЯ́ГА уроч., ДО́БЛЕСТЬ уроч., ЗВИТЯ́ЖНІСТЬ уроч. Кожне покоління має свій героїзм і свою трагедію (М. Стельмах); На геройство не всякий здібний (О.  Словник синонімів української мови
3. доблесть — ДО́БЛЕСТЬ, і, ж., уроч. Відвага, мужність, геройство. Рицарська відвага, хоробрість, військова доблесть відзначають Ігоря, ще більше — його брата «буй-тура» Всеволода — князя Курського (Іст. укр. літ.  Словник української мови в 11 томах