1. Словник української мови в 11 томах

доблесть

ДО́БЛЕСТЬ, і, ж., уроч. Відвага, мужність, геройство.

Рицарська відвага, хоробрість, військова доблесть відзначають Ігоря, ще більше — його брата «буй-тура» Всеволода — князя Курського (Іст. укр. літ., І, 1954, 47);

За доблесть і героїзм багатьом комсомольським організаціям були вручені Червоні прапори (Іст. УРСР, II, 1957, 221);

// Самовідданість у праці, в якій-небудь діяльності.

Гірник працює в глибині подоланих шарів, і слава йде по стороні про доблесть шахтарів (Уп., Вірші.., 1957, 75).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доблесть — до́блесть іменник жіночого роду уроч. Орфографічний словник української мови
  2. доблесть — -і, ж., уроч. Відвага, мужність, геройство. || Самовідданість у праці, в якій-небудь діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доблесть — ГЕРОЇ́ЗМ (найвище виявлення самовідданості, мужності), ГЕРО́ЙСТВО, ЗВИТЯ́ГА уроч., ДО́БЛЕСТЬ уроч., ЗВИТЯ́ЖНІСТЬ уроч. Кожне покоління має свій героїзм і свою трагедію (М. Стельмах); На геройство не всякий здібний (О. Словник синонімів української мови