добродушність
ДОБРОДУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. доброду́шний.
Свою хитрість і лукавство він приховує під машкарою добродушності, щиросердості й простакуватості (Збірник про Кроп., 1955, 269);
Бійці, з властивою, мабуть, тільки нашим людям добродушністю, цінили вже саме прагнення Ференца чесно трудитись (Гончар, III, 1959, 229).
Словник української мови (СУМ-11)