добродушно

ДОБРОДУ́ШНО. Присл. до доброду́шний.

Пан Адам добродушно всміхався (Коцюб., II, 1955, 251);

— І в кого ти така легенька вродилася? — добродушно докоряв він (Хижняк, Тамара, 1959, 7).

Значення в інших словниках

1. добродушно — доброду́шно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. добродушно — Присл. до добродушний.  Великий тлумачний словник сучасної мови