добродушно
ДОБРОДУ́ШНО. Присл. до доброду́шний.
Пан Адам добродушно всміхався (Коцюб., II, 1955, 251);
— І в кого ти така легенька вродилася? — добродушно докоряв він (Хижняк, Тамара, 1959, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добродушно — доброду́шно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- добродушно — Присл. до добродушний. Великий тлумачний словник сучасної мови