добродушний
ДОБРОДУ́ШНИЙ, а, е. Лагідний, ласкавий, прихильний до людей і до всього навколишнього.
Добродушний був шинкар, Ще добріша в нього жінка (Фр., XII, 1953, 160);
— Повернімося звідси додому, синку? — спитала вона в свого добродушного хлопчика (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 49);
// Який виражає добродушність; власт. людині, що лагідно, приязно ставиться до всіх.
Новий учитель, Яків Малинка, гнучкий.. хлопець з добродушним, трохи подзюбаним обличчям, вподобався людям (Вас., І, 1959, 135);
Добродушний тон цехмістра трохи заспокоїв Шнейдера (Тулуб, Людолови, І, 1957, 200).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добродушний — доброду́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- добродушний — див. ДОБРОТЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
- добродушний — [добродушнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- добродушний — -а, -е. Лагідний, ласкавий, прихильний до людей і до всього навколишнього. || Який виражає добродушність; власт. людині, яка лагідно, приязно ставиться до всіх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- добродушний — Добротливий, добрячий, добренький, ласкавий, довірливий, див. наївний Словник чужослів Павло Штепа
- добродушний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
- добродушний — ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови