доброзвичайний

ДОБРОЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е, заст. Цілком пристойний, нормальний.

Хоч було в неї багато поклонників, ні разу не вийшла за межі самих лише доброзвичайних взаємин (Грим., Незакінч. роман, 1962, 132).

Значення в інших словниках

1. доброзвичайний — доброзвича́йний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. доброзвичайний — Пристойний, добропристойний, добропорядний, позитивний, добрий, з. звичайний; У КР. етичний; пор. ДОБРОЧЕСНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. доброзвичайний — -а, -е, заст. Цілком пристойний, нормальний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доброзвичайний — див. вихований  Словник синонімів Вусика