Великий тлумачний словник сучасної мови

доброзвичайний

доброзвича́йний

-а, -е, заст.

Цілком пристойний, нормальний.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. доброзвичайний — доброзвича́йний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
  2. доброзвичайний — Пристойний, добропристойний, добропорядний, позитивний, добрий, з. звичайний; У КР. етичний; пор. ДОБРОЧЕСНИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. доброзвичайний — див. вихований  Словник синонімів Вусика
  4. доброзвичайний — ДОБРОЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е, заст. Цілком пристойний, нормальний. Хоч було в неї багато поклонників, ні разу не вийшла за межі самих лише доброзвичайних взаємин (Грим., Незакінч. роман, 1962, 132).  Словник української мови в 11 томах