доброзвучний ДОБРОЗВУ́ЧНИЙ, а, е, заст. Який приємно діє на слух; милозвучний. Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках доброзвучний — доброзву́чний прикметник Орфографічний словник української мови доброзвучний — -а, -е, заст. Який приємно діє на слух; милозвучний. Великий тлумачний словник сучасної мови доброзвучний — Милозвучний Словник чужослів Павло Штепа доброзвучний — МЕЛОДІ́ЙНИЙ (приємний для слуху), МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, БЛАГОЗВУ́ЧНИЙ, ДОБРОЗВУ́ЧНИЙ розм.; ПРОЗО́РИЙ (високий, ніжний); МУЗИ́ЧНИЙ (який нагадує музику). Звідусюди чути мелодійний дзенькіт дійниць і дзвінке тинькання молочних цівок об їх сріблясті стінки (З. Словник синонімів української мови доброзвучний — Доброзву́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)