доброзичливість
ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до добрози́чли́вий.
Вона наче випромінювала привітність і доброзичливість, з нею легко було знайти спільну мову (Дмит., Наречена, 1959, 187);
Ганну не підкупила дружня задушевність і доброзичливість його голосу (Руд., Остання шабля, 1959, 211).
Словник української мови (СУМ-11)