доброзичливо

ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВО. Присл. до добрози́чли́вий.

Вітчим і тепер доброзичливо ставився до свого пасинка, вряди-годи допомагав йому то тим, то сим (Кол., Терен.., 1959, 32);

Устина доброзичливо пробирала зятя. — Коли раз за день їсти, то можна захворіти (Чорн., Потік.., 1956, 301).

Значення в інших словниках

1. доброзичливо — добрози́чли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. доброзичливо — Присл. до доброзичливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови