доброзичливо
ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВО. Присл. до добрози́чли́вий.
Вітчим і тепер доброзичливо ставився до свого пасинка, вряди-годи допомагав йому то тим, то сим (Кол., Терен.., 1959, 32);
Устина доброзичливо пробирала зятя. — Коли раз за день їсти, то можна захворіти (Чорн., Потік.., 1956, 301).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доброзичливо — добрози́чли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- доброзичливо — Присл. до доброзичливий. Великий тлумачний словник сучасної мови