добронравний

ДОБРОНРА́ВНИЙ, а, е, заст. Лагідний, стриманий, покірний.

Інститут [Глухівський учительський інститут до революції) виховував добронравних, ..наївних учителів для вищих початкових шкіл (Довж., І, 1958, 14).

Значення в інших словниках

1. добронравний — Обичайний  Словник чужослів Павло Штепа
2. добронравний — див. вихований  Словник синонімів Вусика