доброчесність
ДОБРОЧЕ́СНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. доброче́сний.
Ользі довгий час здавалося, що він пильно вивчає її і не дуже покладається на її доброчесність (Рибак, Час.., 1960, 580);
// Висока моральна чистота, чесність.
Він [Жан-Жак Руссо] писав, що справді достойних і чесних людей, справжню доброчесність треба шукати серед простого народу, а не серед титулованої і багатої знаті (Наука.., 6, 1962, 26);
Ніколи Франко не був байдужим спостерігачем пороків і доброчесності (Від давнини.., І, 1960, 427).
Словник української мови (СУМ-11)