доброчесно

ДОБРОЧЕ́СНО. Присл. до доброче́сний.

В Січі був такий звичай, що кожен мусив коритися волі старшого, жити в братерстві один з одним і поводитися доброчесно (Панч, Гомон. Україна, 1954, 226).

Значення в інших словниках

1. доброчесно — доброче́сно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. доброчесно — Присл. до доброчесний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доброчесно — див. добровільно  Словник синонімів Вусика