доброчесний
ДОБРОЧЕ́СНИЙ, а, е. Який живе чесно, дотримується всіх правил моралі.
Доброчесним героям співчували, а коли на сцену виходив хижак-куркуль або лиха свекруха, то глядачі з криками зривалися з місць, щоб покарати їх (Мист., 4, 1956, 46);
// Який є проявом чесності, моральності.
Гусак у крила тут як сплесне, Як закричить: — Ура, ура! За ставлення за доброчесне До колективного добра (Воскр., З перцем!, 1957, 102).
Словник української мови (СУМ-11)