доброчинний
ДОБРОЧИ́ННИЙ, а, е, рідко. Те саме, що доброді́йний 2.
Послухавсь товариш і ліг, і натруджене тіло і душу сон доброчинний в ту ж саму хвилю міцно обняв (Дн. Чайка, Тв., 1960, 156);
Містер Багге, як завжди,— лагідний, доброзичливий, доброчинний (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 289).
Словник української мови (СУМ-11)