добування

ДОБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. добува́ти і добува́тися 3.

Ватаг занятий був добуванням живого вогню (Коцюб., II, 1955, 318);

Долини річок Інгульця, Сакса-гані й Жовтої вкрилися.. кар’єрами для добування руди (Досв., Вибр., 1959, 306);

Син.. критикував допотопні методи добування металу в епоху звільненої атомної енергії (Ю. Янов., II, 1954, 108).

∆ Добува́ння ко́реня, мат. — знаходження кореня якого-небудь числа.

Дія, з допомогою якої відшукують корінь, називається добуванням кореня (Алг., І, 1956, 107).

Значення в інших словниках

1. добування — добува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. добування — [добуван':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. добування — Извлечение (извлечение запасов) — enrichment, recovery of reserves, extraction — *Ausbringen, entnommene Bestände, abgefuhrte Reserven — 1) Процес отримання будь-якого компонента з к.к. або суміші речовин.  Гірничий енциклопедичний словник
4. добування — -я, с. Дія за знач. добувати і добуватися 3). Добування кореня мат. — знаходження кореня якого-небудь числа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. добування — Добува́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. добування — Добува́ння, -ня с. 1) Добываніе, пріобрѣтеніе. Піти на добування. Чорном. 2) Доживаніе, дожитіе до срока.  Словник української мови Грінченка