довбенька

ДОВБЕ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до до́вбня 1.

Микула взяв свою рушницю, шаблю і довбеньку, якій більш вірив, ніж зброї (Мак., Вибр., 1956, 447);

Мазур набрав повні груди повітря і, окресливши довбенькою коло, вдарив (Хор., Місто.., 1962, 87).

Значення в інших словниках

1. довбенька — довбе́нька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. довбенька — див. калатало; молоток  Словник синонімів Вусика
3. довбенька — Довбенька, -ки ж. ум. отъ довбня = довбешка. Довбенькою выбойщикъ прибиваетъ намазанную краской форму къ полотну. Гол. Од. 58.  Словник української мови Грінченка