довбенька
ДОВБЕ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до до́вбня 1.
Микула взяв свою рушницю, шаблю і довбеньку, якій більш вірив, ніж зброї (Мак., Вибр., 1956, 447);
Мазур набрав повні груди повітря і, окресливши довбенькою коло, вдарив (Хор., Місто.., 1962, 87).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довбенька — довбе́нька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- довбенька — див. калатало; молоток Словник синонімів Вусика
- довбенька — Довбенька, -ки ж. ум. отъ довбня = довбешка. Довбенькою выбойщикъ прибиваетъ намазанную краской форму къ полотну. Гол. Од. 58. Словник української мови Грінченка