довбешка
ДОВБЕ́ШКА, и, ж.
1. Дерев’яний молоток або взагалі замашна палиця з потовщенням на кінці.
Дід Панас луснув щуку по голові довбешкою. Риба зітхнула.. й простяглася (Н.-Лев., І, 1956, 60);
Він.. перестругував глину, раніш розмочену й збиту дерев’яною довбешкою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 328);
*У порівн. Страшно й глянуть на його постать: плечі й груди, як башта, кулаки, як дві довбешки (Стор., І, 1957, 338).
2. перен. лайл. Те саме, що до́вбня 2.
— Ні, ти тільки подумай, ти тільки глянь на цю дурепу? — кричала вона до Ганни, маючи на увазі Нюсю. — Я їй кажу: «Ти б тільки подумала собі, порожня довбешко!» (Коз., Сальвія, 1956, 340);
// зневажл. Те саме, що голова́ 1.
— А тепер гризи кулаки та бий себе по дурній довбешці, щоб аж розтріскалася тобі! (Вільде, Сестри.., 1958, 153).
Значення в інших словниках
- довбешка — довбе́шка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- довбешка — див. ДОВБНЯ і ГОЛОВА. Словник синонімів Караванського
- довбешка — -и, ж. 1》 Дерев'яний молоток або взагалі замашна палиця з потовщенням на кінці. 2》 перен., лайл. Те саме, що довбня 2). || зневажл. Те саме, що голова 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- довбешка — див. голова; дурний; калатало; молоток Словник синонімів Вусика
- довбешка — втовкти́ (втовкма́чити) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру) кому, зневажл. 1. Частим повторенням чи поясненням домогтися, щоб хто-небудь зрозумів або засвоїв щось. Фразеологічний словник української мови
- довбешка — ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Словник синонімів української мови
- довбешка — Довбеха, -хи, довбешка, -ки ж. 1) Колотушка. Чуб. ІІІ. 13. Вас. 175. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом булки; будеш їсти, будеш пити, довбешкою воші бити. Ном. № 12511. 2) Тупица, тупая голова. Словник української мови Грінченка