довбиш
ДО́ВБИШ, а, ч., заст. Литаврист.
Хай в литаври вдаре довбиш, Хай заграють сурмачі (Щог., Поезії, 1958, 203);
Десь опівдні до литавр, які стояли біля стовпа на майдані, підійшов довбиш з короткими палицями і почав барабанити (Панч, Гомон. Україна, 1954, 256).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Довбиш — До́вбиш іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- довбиш — -а, ч., заст. Литаврист. Великий тлумачний словник сучасної мови
- довбиш — ЛИТАВРИ́СТ (музикант, який грає на литаврах), ДО́ВБИШ заст. Хай в литаври вдаре довбиш, Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Я. Щоголів). Словник синонімів української мови
- довбиш — Довбиш, -ша м. Литаврщикъ. Серед базару став коло стовпа довбиш та й почав бити в бубни. К. ЧР. 373. Словник української мови Грінченка