1. Словник української мови Грінченка

довбиш

Довбиш, -ша

м. Литаврщикъ. Серед базару став коло стовпа довбиш та й почав бити в бубни. К. ЧР. 373.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Довбиш — До́вбиш іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. довбиш — -а, ч., заст. Литаврист. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. довбиш — ЛИТАВРИ́СТ (музикант, який грає на литаврах), ДО́ВБИШ заст. Хай в литаври вдаре довбиш, Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Я. Щоголів). Словник синонімів української мови
  4. довбиш — ДО́ВБИШ, а, ч., заст. Литаврист. Хай в литаври вдаре довбиш, Хай заграють сурмачі (Щог., Поезії, 1958, 203); Десь опівдні до литавр, які стояли біля стовпа на майдані, підійшов довбиш з короткими палицями і почав барабанити (Панч, Гомон. Україна, 1954, 256). Словник української мови в 11 томах