1. Орфографічний словник української мови

Довбиш

До́вбиш

іменник чоловічого роду

населений пункт в Україні

∗∗∗

до́вбиш

іменник чоловічого роду, істота

литаврист

арх.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довбиш — -а, ч., заст. Литаврист. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. довбиш — ЛИТАВРИ́СТ (музикант, який грає на литаврах), ДО́ВБИШ заст. Хай в литаври вдаре довбиш, Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Я. Щоголів). Словник синонімів української мови
  3. довбиш — ДО́ВБИШ, а, ч., заст. Литаврист. Хай в литаври вдаре довбиш, Хай заграють сурмачі (Щог., Поезії, 1958, 203); Десь опівдні до литавр, які стояли біля стовпа на майдані, підійшов довбиш з короткими палицями і почав барабанити (Панч, Гомон. Україна, 1954, 256). Словник української мови в 11 томах
  4. довбиш — Довбиш, -ша м. Литаврщикъ. Серед базару став коло стовпа довбиш та й почав бити в бубни. К. ЧР. 373. Словник української мови Грінченка