довбнути
ДОВБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до довба́ти 1.
Він знову довбнув кілька разів кайлом і відвалив чималу брилу мерзлої землі (Ткач, Плем’я.., 1961, 49);
Пролітала чайка, Довбнула дзюбкою і з’їла хробака… (Еллан, І, 1958, 140).
Словник української мови (СУМ-11)